Розвиток креативності в дітей дошкільного віку
Теоретичне обґрунтування проблеми:
У наш час гостро стоїть питання вирішення проблеми розвитку творчих здібностей, тому воно привертає увагу вчених різних галузей, оскільки пов'язане з проектуванням гнучких моделей освітнього простору, розробкою варіативних форм і методів навчання і виховання, що відповідають освітнім потребам і віковим можливостям особистості.
Проблемою креативного розвитку особистості займалися такі видатні педагоги, як: Ш. Амонашвілі, Л. Вигоцький, Н. Вітлугіна, А. Костюк, С. Науменко, У. Давидов, Я. Пономарьов, А. Шмельов.
Пропонуємо деякі методи, форми і прийоми роботи з розвитку креативності дітей дошкільного віку на різних заняттях із власного досвіду.
Так, якомога частіше слід застосовувати такі методи навчання:
− проблемний виклад матеріалу – метод, коли вихователь не дає дітям готові знання, а змушує їх подумати над поставленою проблемою, знайти відповіді на запитання;
− дослідницький метод роботи, який дозволяє дітям практичним шляхом знаходити істину;
− частково-пошуковий, коли педагог дає певні тлумачення одного питання, серед яких дітям слід знайти єдино правильну відповідь;
− мозковий штурм, емпатія, що спираються на нелогічні дії, які слід обміркувати і зробити правильний висновок;
− проблемно-пошуковий метод, що полягає в пошуку розв’язань поставлених проблем;
− метод проекту, коли діти ставлять перед собою мету, розраховану на близький результат, знаходять шляхи її досягнення;
− метод придумування – спосіб створення невідомого раніше продукту за результатами їх певних дій;
− метод «Якби…», коли дітям пропонується скласти опис того, що відбудеться, якщо у творі щось зміниться;
− метод гіперболізації, коли збільшується чи зменшується об’єкт пізнання;
− аглютинація – поєднання непоєднуваного в реальному житті.
Застосовуючи вищезазначені методи роботи, слід використовувати такі способи:
1) зіткнення дітей із зовнішніми невідповідностями життєвих явищ;
2) постановка дослідницьких завдань;
3) використання життєвих ситуацій у незвичних умовах;
4) висунення оригінальних гіпотез, їх обґрунтування й доведення;
5) спонукання дітей до порівняння, зіставлення, протиставлення незвичних фактів, явищ , внаслідок яких виникають проблемні ситуації;
6) ознайомлення дітей із фактами, які, на перший погляд, не мають пояснення.
Вдало створена проблемно-пошукова ситуація є важливою ланкою формування креативного мислення дітей. Але, запорукою успішного розвитку креативності є комплексне навчання.
Актуальність і перспективність теми:
Будучи однією з найактуальніших проблем, гостро стоїть питання виховання творчої особистості, яка може самостійно орієнтуватись у дійсності, вміє знаходити нестандартні рішення на основі критичного ставлення до здобутої інформації, і тому проблема розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку набуває особливого значення бо саме дошкільний вік має багатющі можливості для їх розвитку.
Вихователі ДНЗ працюють на далеку перспективу, і мають зробити все можливе, щоб із вихованців виросли повноцінні громадяни України, адже лише креативна людина може швидко знаходити вихід зі складної життєвої ситуації, має відмінне почуття гумору й може стати успішною в сучасному суспільстві.
Результат запровадження досвіду:
Наш досвід роботи з дітьми дошкільного віку показує, що в дитячій творчості часто виникає суперечність між радісними, цікавими, часто неочікуваними переживаннями, що викликані сприйманням навколишнього світу можливостями відображення цих почуттів. Для креативного розвитку дітей вихователь повинен: пропонувати дітям різні види діяльності: малювання, ліплення, конструювання, співи, музично-ритмічні рухи, театралізовану діяльність, експериментування; треба застосовувати різноманітні прийоми: обстеження, практичні дії з предметами, запитання пошукового характеру, розповіді свої і дітей, пояснення і показ, художнє слово, розглядання ілюстративного матеріалу, замальовування спостережуваних явищ і об’єктів. Усе це не лише привчає вихованців виконувати вказівки, а й спонукає їх самостійно аналізувати явища, віднаходити причини й зв'язки, робити певні висновки.
Креативності дошкільника притаманні: активність у мисленні, ініціативність, наявність певних нахилів, здібностей, інтересів, творчої уяви; творити нове, сумніватися й шукати шляхи рішень, отримувати задоволення від результату й самого процесу творення.
Запорукою успішного розвитку креативності є комплексне навчання.
Так, займаючись із дітьми розвитком зв’язного мовлення, слід давати дітям такі завдання:
Придумай позитивну кінцівку до сумної казки. Після засвоєння дітьми сюжету казки (наприклад, «Колобок»), їм пропонується придумати власну цікаву й позитивну кінцівку, щоб бідолашного Колобка не з’їла Лисиця.
Щоб сталося з головним героєм, якщо він би обрав інший шлях? Так, наприклад, вивчаючи казку «Рукавичка», вихователь пропонує дітям уявити, що Ведмідь не залазив до рукавички, придумати, що б могло статися далі.
Як би жили герої улюбленої казки в іншій місцевості? Після засвоєння дітьми певної казки, вихователь пропонує дітям уявити, що герої живуть в Африці, де багато крокодилів, з’ясувати, яка б була їхня доля.
Придумай казку за серією малюнків, запропонованих вихователем чи обраних самостійно дітьми.
Створи власну картину на змінному панно, розкажи про неї.
Займаючись розвитком логіко-математичних здібностей дітей, паралельно можна давати такі завдання:
з геометричних фігур склади тваринку, рослину, будинок чи птаха;
збери танграм;
придумай самостійно задачу за малюнком чи питання до поданої задачі.
На заняттях із малювання варто застосовувати нестандартні прийоми:
малювання на папері за допомогою фарби губкою, серветкою, ватними паличками, пальчиками, долоньками за задумом дітей чи за настановою вихователя;
ниткографія – малювання нитками, змоченими у фарбах, під час якого утворюються цікаві візерунки, схожі на предмети, явища, на тварин чи рослини;
кляксографія – коли діти до клякс із фарб чи чорнила додають деталі так, щоб утворились певні образи;
малювання різнокольоровою крейдою на асфальті;
малювання паличками на землі.
малювання фарбами на склі.
малювання восковими олівцями.
Доцільно вчити дітей самостійно конструювати за власним задумом із будівельного матеріалу, дерев’яних паличок чи вологого піску.
Створювати колаж за допомогою дорослого.
Залучати дітей до самостійної художньої діяльності, спонукати добирати на власний розсуд образи, форми й кольори для їх передачі.
Доцільним є також незвичне використання давно відомих дітям матеріалів:
аплікація з ватою, манною крупою, кольоровим піском;
ліплення із глини, солоного тіста, вологого піску;
пісочна терапія з використанням природного матеріалу.
Під час проведення занять із фізичної підготовки дітей, велику увагу слід приділяти рухливим іграм, бо це активна творча діяльність, під час якої діти отримують новий досвід, позитивні враження, формуються як особистості в колективі однолітків. Під час проведення рухливих ігор, доцільно пропонувати дітям пошукові завдання. Наприклад:
«Як раніше, давно, могли грати в цю гру?»
«Як можна змінити правила гри?»
«Яких героїв можна додати у гру?»
«Як би ти зобразив їжачка, лисичку, ведмедя, зайчика?»
Ігри-пантоміми, імпровізації дозволяють дітям виконувати незвичні рухи, цікаві функції, перевтілюючись у тварин, дорослих людей різних професій.
Фольклорні ігри:
інсценування пісень, мирилок, закличок;
народні рухливі ігри з танцями й піснями;
хороводи.
Діти добре вигадують та передають рухи цікавих героїв, яких вважають своїми друзями.
Рухлива психогімнастика вчить дітей керувати своїм внутрішнім станом, викликає в малят яскраві почуття
Отже, надбання передових педагогів та власний досвід свідчать, що розвиток креативності дітей слід розпочинати з раннього дитинства. Саме дошкільні навчальні заклади покликані займатися всебічним розвитком особистості кожного вихованця, зокрема розвитком його творчих здібностей.
Дитячий садок має на меті не лише готувати дітей до школи, а й до життя серед людей у сучасному суспільстві. Вихователь має бути толерантним, компетентним, цікавим. Лише диференційований підхід до кожної дитини є запорукою успішного розвитку особистості.
.jpg)
